Гостя «Коза»

«Добрий вечір Вам,
  Нашим читачам.
  Ми не самі йдем,
  Ми Козу ведем…»
 

Коза, як ще з давніх часів знаємо, один із найяскравіших персонажів українського народного театру. Можливо, це через таку її особливість, на честь неї став називатись театральний журнал.

І от саме на сторінках Незалежного театрального журналу ця незвична пані примандрувала до нас із Києва, прихопивши із собою різні «Козячі штучки».

А коли серйозно, то особливість журналу про театральне мистецтво, другий номер якого презентували у Львові, у художньому оформленні. Журнал не містить жодної фотографії, тільки авторські малюнки, а також рукописні шрифти. У чому можна було переконатись, поглянувши на ориґінали сторінок, що висіли на стінах Курбасівського театру.

Виходить це мистецьке творіння молодих художників раз на квартал накладом у 500 примірників. Вже маємо три номери журналу: пілотний, перший та другий. Кількість сторінок у всіх різна. А зміст однаково зацікавлює.

Інтерв’ю із театралами та театрознавцями, огляди вистав, театральні жарти, моменти із життя вертепу, казки. Окремо варто завважити матеріали про театр ледь не 100-річної давнини, і відзначити присутність львівських театральних фестивалів на сторінках «Кози» - «Драбини» та «Золотого Лева».