Stare Misto

Хтось ще вірить, що в нас може початись що-небудь вчасно? Наївні! Це було б просто невиховано з боку організаторів дійства не спізнитись хоча б на трішечки.

Цього разу таке «трішечки» закінчилось годиною. Всього нічого. Годинка під сонечком і охорона гостинно відчинила двері перед гостями фестивалю. Не забуваючи при цьому перевіряти сумки та наплічники.

Починали усю ту фестивальну справу Med heads XL з новою програмою УраїнSKA і, звичайно, вже із добре відомими піснями. Народ тільки починав розігріватись, тому ще ніхто не штовхався та не копався. А танцювати вже починали.

Запально ділились своїм козацьким настроєм та духом Гайдамаки, весело стрибаючи на сцені. Нарід собі теж стрибав. Тільки під сценою, щоб не дуже дратувати місцевих церберів. Звичайно дехто під увесь той гам примудрявся солодко дрімати, підклавши капці під голову.

Чим далі просувалася фестивальна стрічка запрошених гуртів, тим більше шаленіли відвідувачі дійства. Коли на сцені з’явились безпосередньо милі та веселі фіни Korpiklaani, декому просто дах почало зносити. Ну, а самі витривалі продовжували солодко спати у всіх під ногами. Доводилось тих соньків обтанцьовувати, щоб бува кого не збудити.

А Korpiklaani знай своє, веселять народ. Один із членів гурту навіть стрибнув на щиро простягнуті руки фанів. Катався собі та автографи роздавав. Ось такі шалені фінські хлопці!

Продовжував заряджати батарейку запалу гостей фестивалю російський Сплін. Тут підспівувати було дещо легше, ніж фінам, тому люди відривались як тільки могли. Співаючи, танцюючи, стрибаючи і пиво цмулячи.

І тут прийшли ВВ. І не просто заграли й заспівали, а ще й подарували народу купку фото себе коханих. От тільки частина із тих фото не долетіла до натовпу, а попадала поряд із церберами (охоронцями, тобто). А ті, вирішивши позбирати їх після концерту, відмовлялись докинути їх до місця призначення. Найбільші відчайдухи перестрибували огорожу, швиденько хапали відкритки і втікати назад. А Воплі все грали та співали.

Ну, і останніми визирнули до нас Gogol Bordello. Із самих Штатів хлопці та дівчата їхали. І тут на сцені почалося дійство не гірше, ніж під сценою, де нарід тааак розтанцювався, що не зупиниш. Учасники гурту вирішили не відставати від шалених гостей і гайда собі сцену на вуха ставити! І так довго. Тільки от, фотографувати їх можна було кілька хвилин після початку виступу. А потім підходив злий дядько-цербер і казав: «Не можна! Що, хочеш, щоб забрали?». Злісно натякаючи на твій рідний фотоапарат. Це що, бідолашним Gogol’ям повідпадали би вуха, якби їх трохи по фотографували чи як? Та й взагалі, спробуй у такому натовпі зрозумій, хто де фотографує. Усіх церберів не вистачить!

Та й узагалі, із території, що ближче до сцени ліпше було винести ноги самому, щоб зберегти себе цілим та неушкодженим. Просто деякі післяпивові гуляки розгулялись не на жарт. Та й розізлили десь одне одного ненароком. До бійки, здається, не дійшло, але от штовханина була порядна.

От і все. Організованим широким натовпом до вузенького виходу, і додому.